Із появою мотоцикла, у повсякденний набір, а вірніше - в його організацію, довелося внести певні зміни: невеличка сумочка могла не витримати зустрічного вітру, а загублений навіть на 80 км/год телефон навряд чи вдасться навіть знайти, не те що зібрати.
...Я дуже полюбляю кишені і одяг із ними, водночас дуже давно не ношу у них нічого важливого: телефон у передній кишені заважає, у задній - губиться сам чи з допомогою добрих людей; варто лише залишити ключі або перепустку у кишені іншої куртки - і пока, доведеться повертатися.
...Не секрет, що наше оточення досить строкате. Є і родичі, і давні друзі дитинства, і друзі батьків, і сусіди-однокласники-одногрупники…
...Купили на амазоні меблі, конкретно - пару столиків.
...спостереження - лампи світять не вниз, а вгору: таким чином світло не б’є в очі, при цьому освітлює достатньо, вібдиваючись від стелі.
Милі, фунти, фаренгейти….
Дуже багато всього потрібно зробити, тому не завжди знаходиться час записати думки тоді, коли вони виникають. А потім забувається)
Розмір аркушів паперу інший - відксерити щось із А4 - задача, дата пишеться інакше, розетки інші… Здається, тільки правосторонній рух - те, що залишилося знайомого.
Із незвичного особливо хочеться відмітити… а що ж хочеться… забув)
Вікна відкриваються так, як показуть в кіно - нижня половина рами піднімається вгору.
...Коли у Запоріжжі довго будувався, а потім відкрився досить великий супермаркет BILLA, він став якимось мажорним місцем та символом “елітарності” - можливо, тому, що це був представник київської мережі, можливо ще через те, що розташований був під проспеком, в місці, до якого громадським транспортом добиратися із покупками було незручно.
А тепер у Києві Білла - це магазин, який я щиро оминаю, та заходжу туди вимушено, коли поспішаю або надто ліньки. Магазин один з багатьох, нічим не вирізняючийся. Найближчий до нас, але водночас - найрідше відвідуваний….
...Отак листаєш фейсбуківські пропозиції щодо друзів - і несподівано у людей, яких я навіть не знаю, зі мною більше спільних друзів, аніж у тих, кого знаю довго і давно…
Цифровий вік змінює поведінку, змінює рамки.
Можна все на світі вибирати, сину… )
Коли в далекому 2007 році мій друг допомагав із переїздом, то завдяки його винятковим здібностям укладання-пакування, добро із однокімнатної квартири помістилося в автомобіль Славута. На газу… Так, там не було меблів, але було два дорослих велосипеди.
Наступний переїзд був від батьків до орендного будинку, і був не таким блискавичним - тому не запам’ятався настільки яскраво.
Потім - дорога на Запоріжанщину, і я також не дуже добре пригадую хлам, який туди їхав. Здається, буда мікрохвильова піч… А пральна машина-автомат - то була перша крупна сімейна покупка, за скажені 2700 uah чи щось таке….
...Тільки у кризових випадках, от коли наприклад “фсьо плохо” - наглядно видно, як нікчемні здавалось би зусилля приводять до результату. І те, що ще вчора ти не міг зробити взагалі, або робив це через біль - сьогодні вже робляться значно легше, а завтра вже навіть не уявляєш, як таку просту річ міг не подужати.
На жаль, чим кращий стан - тим менш це помітно, і здається, що зусилля робити не варто, бо результату все одно нема. Але це не так..
...